Вітаю вас, любі друзі! Я так бачу, що мій блог зацікавив багатьох, і це дуже приємно! Вибачте, що довго його не поновлював і не відповідав на запитання та побажання. Левову частку часу приділяю шахам - турніри, перельоти і т.д. Але зараз маю трішки часу, щоб розповісти вам щось цікаве з мого життя за останні кілька місяців.Так вже сталося, що черговий запис у блозі я роблю 1-го квітня. Одразу хочу повідомити, що для мене День сміху (або День дурня - хто як назве і хто як сприймає) - це звичайний день, не придаю особливого значення цій даті. Якихось жартівливих історій, пов'язаних з 1 квітня, я не пригадую. Можливо, зі мною і траплялися якісь веселі випадки у цей день, але то скоріше виняток із правил. Особисто я не практикую нікого "підколювати" в цей день.
Сезон для мене розпочався вдало. Нагадаю, що на старті я переміг на турнірі в Гібралтарі - приємно, що вдалося добре зіграти на сильному турнірі і в чудовому місті. Але вже в Монако мені не вдалося повторити свій успіх. З самого початку не заладилася гра, і в підсумку я закінчив змагання на 4-му місці. Чи задоволений я цим результатом? Не дуже... Хотілося в трійку потрапити, але, беручи до уваги те, яким був старт у Монако, то результат досить успішний.
Давайте про приємне: у світовому рейтингу я піднявся з 9-го на 5-е місце. Мене запитували журналісти, чи реально до кінця року наздогнати лідера рейтингу Вішванатана Ананда? Річ у тім, що я не знаю чітко, в яких турнірах гратиме Ананд. Взагалі, це не є для мене орієнтиром, що саме Ананда треба наздогнати. Але було б непогано підвищити свій результат пунктів на 15 до кінця року. Не можу сказати, що я відслідковую світовий рейтинг щотижня. Але я розумію, що все таки він має велике значення - рейтинг враховують при запрошеннях на турніри, тож тримаю руку на пульсі подій.
Учора наш здобуток - перемогу збірної України на шаховій Олімпіаді в Росії - визнали на державному рівні. Нашу команду обрали лауреатами конкурсу "Герої спортивного року" в номінації "Разом із олімпійцями"! Це дуже предметно, адже ми (я, Павло Ельянов, Захар Єфименко, Олександр Моісеєнко та Руслан Пономарьов) зробили дійсно велику справу.
Найближчим часом я зіграю в Російській лізі, вона стартує 12 квітня і закінчується 24-го, потім на меморіалі Капабланки в Гавані, з 10-го по 21-е травня, а потім планую виступити в Базні (Румунія) - з 10-го по 21-е червня.
Минулого року я переміг на Кубі, і в травні доведеться захищати титул. Існує думка, що захиститися важче, аніж завоювати. Але якщо дуже багато про це думати, то стає важко: коли людина боїться щось втратити, то велика ймовірність, що вона це таки втратить. Я стараюся просто налаштовувати себе на нові цікаві змагання і концентруюся на кожній партію.
Дякую за всі Ваші побажання та турботу. До нових зустрічей.
Немає коментарів:
Дописати коментар